Нещодавно у мене виникла чудова можливість спробувати використати свої знання з танцювальної реабілітації з військовослужбовцем, якій мав залишковий зір і протез на лівої нозі. 

У травні 2026 року до нашого реабілітаційного центру потрапив військовослужбовець Ігор, якій мав протез на нозі. З моменту його поранення пройшло майже півтора роки, правим оком він майже не бачив, а лівим оком бачив десь 20 відсотків. Окрім того, після контузій чутливість його слухового апарату була знижена на праве вухо на 60 відсотків, а ліве вухо на 40 відсотків. Ігор мав інтелект та свідомість повністю збереженими і був налаштований на покращенні безпеки свого пересування у просторі.

Коли Ігор потрапив до мене на заняття і я побачив як він пересувається, то я перш за все задав собі питання – чи можу я йому чимось допомогти? І я сам собі відповів – так. Я завжди задаю собі це питання, коли до мене потрапляє новий пацієнт.

Читати далі →

У цій статті я закінчу розглядати ідеї Моше Фельденкрайза (Moshe Feldenkrais) із другої частини його книги «Дія заради розуміння. Дванадцять практичних уроків і яку користь ми можемо знайти для незрячих людей та їхніх батьків.

Перш ніж розглядати шість уроків, що залишилися, мені б хотілося, щоб у читача не склалася думка, що я є критиком і противником ідей Моше Фельденкрайза. У молодості я 12 років займався бальними танцями і після 20 років перерви більше 19 років продовжую танцювальну практику. Коли я повернувся до бальних танців, то почав шукати найбільш ефективні вправи, які мені допоможуть максимально швидко повернути втрачену спортивну форму. Ця звичка у мене збереглася і при роботі з незрячими дорослими та дітьми, коли я шукаю вправи щодо покращення мобільності та координації роботи м’язових груп, які допоможуть незрячим людям у їхньому повсякденному житті.

Читати далі →