Мої дорогі друзі, у мене все добре. Я продовжую жити в Києві і працювати в реабілітаційному центрі «Трініті ХАБ». За цей час було декілька прильотів дронів від російських варварів, які підривалися в 2-3 кілометрів від мого дому, а також декілька разів збройні сили України збивали дрони над моїм домом і я відчував невеличку підривну хвилю. Я не мав можливості писати статті, тому що в цьому році у мене було багато дрібних травм і постійна робота у реабілітаційному центрі з незрячими військовими. Але за цей час у мене виникли власні думки щодо реабілітаційного процесу та його ефективності з незрячими військовими і я хочу поділитися з вами.

Дуже просте питання – чи потрібен в реабілітаційному центрі спортивний тренер, якщо є спеціалісти, які мають диплом реабілітолога? Чому виникло таке питання? Бо зараз вже в університетах фізичної культури та спорту готують тренерів з адаптивного спорту, які можуть проводити тренування з людьми, які мають особливі потреби. І в процесі навчання ці студенти вивчають основи реабілітації.    

Сьогодні маю чудову новину. Ганна Серпутько на заняттях з танцювальної реабілітації зробила мій день чудовими успіхами.

По-перше, у нас сьогодні вийшло станцювати віденський вальс у стандартному темпі. Зробити три кроки протягом однієї секунди зі зміною ваги і під музику не завжди виходить у здорової зрячої людини, але Ганна після інсульту успішно впоралася з цим непростим завданням.