Значення методу Моше Фельденкрайза для незрячих та їхніх батьків. Частина 3.

Продовжуємо розглядати ідеї Моше Фельденкрайза (Moshe Feldenkrais) у другій частині його книги Дія заради розуміння. Дванадцять практичних уроків і яку користь ми можемо знайти для незрячих людей та їхніх батьків.

Урок 2: що таке гарна дія?

У цьому уроці Моше Фельденкрайз зазначає, що про ефективність дії можна судити насамперед за простим критерієм: чи досягає вона своєї мети. І одним із критеріїв, за яким можна судити про якість руху, Моше Фельденкрайз визначає здатність людини у будь-який момент зупинити рух і потім його продовжити.

Я повністю згоден з цим визначенням, оскільки яскравим прикладом підтвердження цього твердження може бути лекція танцювального педагога світового рівня Ганса Гальке (Hans Galke) на тему «Якісна латина» (Quality Latin), яку він прочитав у танцювальній столиці Великобританії Блекпул (Blackpool) міжнародному конгресі з танцювального спорту у 2007 році. На цій лекції йому допомагали багаторазові чемпіони світу Брайан Ватсон та Кармен Вінчеллі (Bryan Watson and Carmen).

Ханс Гальке попросив Брайана Ватсона та Кармен протанцювати свою композицію і під час танцю періодично говорив стоп. І щоразу, коли Ганс Гальке говорив стоп, Брайан Ватсон і Кармен зупинялися нерухомо і зберігали баланс і рівновагу.

Тепер дамо відповідь на запитання – яке значення має ця ідея Моше Фельденкрайза для незрячих людей? Відповім однозначно – так, має. Ця ідея дуже ефективна для незрячих людей, коли ми моделюємо простий крок незрячої людини. Я практично завжди на занятті з незрячими людьми прошу їх виконати вправу, моделюючи простий крок, у процесі якого я розповідаю про те, як контролювати свій рух та у разі відчуття небезпеки повернутися на вихідне становище.

dav

Ця вправа підвищує пропріоцептивні відчуття не лише стопи, а й усього тіла незрячої людини, покращує роботу вестибулярного апарату, а також безпеку пересування та зниження травматизму. Крім того, після таких вправ візуально рух незрячої людини стає більш плавним і природним завдяки значному поліпшенню внутрішнього контролю незрячим за роботою м’язів опорно-рухового апарату.

Думаю, що багато фахівців, які пропагують метод Моше Фельденкрайза та зосередили свою увагу лише на заняттях, не звернули увагу на те, що Моше Фельденкрайз порушує і психолого-педагогічні проблеми. Зокрема, у другому уроці він наголошує на такій функції людини, суттєвій для її життя, як здатність до самовдосконалення. Він зазначає, що, як правило, люди припиняють розвивати та вдосконалювати свої здібності до пристосування близько тринадцяти-чотирнадцяти років.

І далі він пише: «Ці обмеження зазвичай виникають у результаті труднощів, з якими стикається індивід у процесі фізіологічного чи соціального розвитку. Коли індивід багаторазово відчуває певну складність, він зазвичай залишає діяльність, яка виявляється важкою, не вдається або якимось чином її не задовольняє. Він встановлює собі правило, кажучи, наприклад: «Я не можу навчитися танцювати», «Я нетовариський за природою» чи «Мені ніколи зрозуміти математику». Межі, які він у такий спосіб собі ставить, завадять його розвитку у тих галузях, що він вирішив залишити, а й у інших; вони можуть спричинити всю його особистість загалом».

Говорячи сучасною мовою, Моше Фельденкрайз має на увазі таке поняття як перехресна адаптація. Наприклад, ви вивчаєте різні танцювальні рухи. І чим більше і різноманітніших рухів ви вивчите, тим більше нейронних зв’язків буде у вашому мозку і тим легше вам вивчити такі незнайомі рухи. Моше Фельденкрайз наголошував у багатьох своїх виступах, що значна частина людей, після кількох занять у нього з усвідомлення свого руху, зауважували, що на роботі вони стали більш сконцентрованими та ефективними, у них підвищилася продуктивність праці.

Тому батьки незрячих дітей повинні зробити для себе такий висновок – будьте самі допитливими та розвивайте у своїх дітей любов до різноманітних знань і тоді ваша дитина розвиватиметься максимально гармонійно. Особливу увагу в перші роки життя вашої дитини зверніть на її рухову активність і різноманітність навколишніх звуків, тому що треба постійно пам’ятати, що ваша дитина сприймає навколишній світ як слухач, а не як глядач.